ГРАФІК РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА
ПН-ПТ 9:00 - 17.00 год
УВАГА! ПОПЕРЕДНІЙ ЗАПИС НА ЗУСТРІЧ Є ОБОВ'ЯЗКОВИМ
Сьогоднішня нарада була присвячена темі "Тімбілдінг". Тімбілдінг — це комплекс заходів, призначених для створення командного духу серед співробітників організації, згуртування колективу. Основне завдання — це підвищення працездатності та ефективності персоналу, поліпшення взаємодії між ними, що, в кінцевому підсумку, впливає на підвищення бізнес-показників. Психолог Лизанчук В.І. разом з педколективом на занятті з елементами тренінгу знайомилися з складовими командоутворення, проводили вправи на формування та розвиток успішної команди.
02.10.2023
Прошу уважно прочитати і використовувати у повсякденному житті
.jpg)
26.09.2023р.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
22.09.2023
18.09.2023
.jpg)
05.09.2023
01.09.2023
.jpg)
01.09.2023
ПРАВИЛА КІБЕРБЕЗПЕКИ
ДЛЯ ДІТЕЙ (безпечний інтернет)
1.
Зберігай у таємниці персональні дані (ім’я, прізвище, адресу, дату народження,
номер школи, номер банківської карти батьків чи документів). Безпечним є лише
з'єднання по протоколу https, зі значком у вигляді зеленого замочку.
2.
Зберігай анонімність. Для створення сторінок у соціальних мережах вигадуй
nickname, уникай публікацій фото місць де ти часто буваєш.
3.
Не спілкуйся з незнайомцями. Якщо ти в мережі став жертвою буллінгу, шантажу чи
вимагання твоїх особистих даних (інформації чи фото) або даних батьків -
ігноруй такі повідомлення та звертайся за допомогою до дорослого, якому
довіряєш. Відкритий доступ до твоєї сторінки можуть мати лише близькі люди,
яких ти знаєш в реальному житті.
4.
Сигнали небезпеки:
§ ви
не знайомі у реальному житті;
§ твій
віртуальний "друг" доросліший за тебе;
§ у
нього мало друзів;
§ він
просить тебе надіслати інформацію про себе.
5.
Пам'ятай, якщо ти не хочеш, щоб твої фото стали надбанням громадськості, не
можна викладати їх в інтернет і відправляти комусь з його допомогою. Взагалі.
Навіть месенджери «вміють» копіювати листування в «хмару», так що ти можеш
втратити контроль над своїми знімками.
6.
Не повідомляй у мережі своє місцезнаходження. Вимкни в налаштуваннях камери
геомітки, щоб тебе не могли відстежити зловмисники.
7.
Зберігай уважність в онлайн-іграх, не дозволяй маніпулювати собою, не виконуй
завдання, що можуть нести загрозу твоєму життю. Цінність твого життя важливіша
ніж членство та успіх у віртуальній команді.
8.
Не користуйся сервісами, які зберігають паролі. Твій пароль - це інформація,
яку мають право знати лише твої батьки, він повинен бути складним та
унікальним.
9.
Здійснюй інтернет-покупки лише під контролем батьків, так ти зможеш убезпечити
себе від фінансових втрат.
10.
Дотримуйся етикету та не роби в мережі того, чого б не став робити в реальному
житті. Межа між реальним і віртуальним світом тонка.
02.10.2023
Тілесні
техніки боротьби зі стресом для дітей
📝
Нехай дитина уявить себе лінивим кошеням. Вона має глибоко позіхнути і
потягнутися у різні сторони. Під час таких простих дій тіло напружується ще
сильніше, а згодом приходить розслаблення. Для позитивних емоцій можна
урізноманітнити гру мурчанням і нявканням.
📝Стрес
може проявлятися у гіперактивності. Замість того, щоб заспокоювати дитину,
дайте їй ще більше фізичного навантаження — зробіть разом активну зарядку,
потанцюйте, пострибайте. Так само, якщо ви бачите, що дитина тремтить, можете
розтерти її, або легенько розтрусити. Після такого штучного підсилення напруги
згодом має прийти розслаблення.
📝Пограйте
з дитиною у гру «пиріжок», коли вона виступає тістом, а ви — пекарем. Тісто
мнуть, замішують, розкочують, а потім «запікають у духовці» — накривають
ковдрою і нагрівають диханням. Під час тривоги від невизначеності перше, що
допомагає — відчути межі свого тіла.
📝При
тривожних станах допомагає концентрація на органах чуття. Пограйте з дитиною в
гру. Називайте по черзі 3 речі, які ви зараз бачите/чуєте/відчуваєте на
смак/запах/дотик.
📝У
ситуаціях зовнішньої напруги, якщо є така можливість, пропонуйте дітям будувати
халабуди. Так дитина буде укріплювати хоч і в такий наївний спосіб відчуття
безпеки. Окрім того, в кризах може бути корисною можливість побути на самоті.
📣ВАЖЛИВО
📣 Діти
дзеркало дорослих: якщо ви бачите, що дитина занадто знервована— варто
стабілізувати власний емоційний стан!
02.10.2023
Чому
діти брешуть та що з цим робити?🙇
Як би сумно це не звучало, але те, що малюк почав
вам брехати, говорить про кризу довіри у ваших стосунках. І шукати шляхи виходу
з цієї кризи потрібно саме вам, батькам, як більш досвідченим, врівноваженим,
авторитетним. Брехня - результат невпевненості в своїх силах і можливостях.
Зробіть брехню безглуздою! Виховайте дитину фізично сильною, інтелектуально
розвиненою, упевненою в собі людиною.
Причини:
1. Фантазія
– не брехня, а видавання бажаного за дійсне☝
2. Вигадані
персонажі як елемент реальності. Діти створюють власну реальність, вони
вигадують, бо це інколи допомагає впоратися з реальним світом, з цими дорослими
реаліями, які так складно контролювати. Цей етап мине в 7-9 років.
3. Страх
від очікування наслідків. Діти бояться бути покараними, тому брешуть. Страх
стирає відчуття провини за сказану неправду. Особливо це актуально для родин,
де практикують тілесне чи моральне покарання за провину. Діти, які бояться
кари, скажуть усе, аби уникнути її.
4. Усвідомлена
брехня. Основна причина такої поведінки – невдоволеність реальним життям та
постійні побоювання реакції батьків (зазвичай малечу не хвалять у жодному
випадку). Діти брешуть тому, що їх навчили, що вони погані. Найчастіше дитина
бреше не тільки оточуючим, але й собі, і починає жити у власному вигаданому світі.
5. Бажання
справити краще враження. Якщо ви спостерігаєте, що дитина бреше, аби справити
враження на інших, попрацюйте над її самооцінкою. Та спершу поговоріть, до чого
може призвести подібна поведінка. Хваліть за зусилля, а не за результат.
6. Надмірна
суворість. Якщо ви виховуєте дитину в строгості і караєте карапуза за вчинені
ними проступки, то дивуватися тому, що дитина вам бреше, намагаючись уникнути
чергового осуду за вчинений, право, не варто.
7. Обмеження
в прояві емоцій. Дитина не робот. У нього не може бути завжди одне і те ж,
неодмінно гарний настрій. Він може сумувати і засмучуватися, може бути
роздратований і, навіть, розлючений. І якщо йому будуть перешкоджати виявляти
ці емоції і давати їм вихід, він, просто, замкнеться в собі і стане брехати.
8. Гра
на почуттях. Якщо ви демонстративно засмучуєтеся, хапаєтеся за серце,
звинувачуйте дитину в своє погане самопочуття після його витівок або поганих
оцінок, ви самі провокуєте його всіляко приховувати свої промахи, щоб, просто,
не засмучувати вас.
ü Спробуйте
зрозуміти, що стоїть за його брехнею насправді. Яку саме свою потребу дитина
намагається задовольнити таким чином. Це і буде відповіддю на питання: «Як
відучити дитину брехати?».
Дитина
може бути чесною зі своїми батьками:
·
Коли не боїться покарання, гніву і
втрати любові найближчих людей.
·
Коли вона впевнена, що її не будуть
принижувати, що б не сталося.
·
Коли знає, що батьки підтримають її в
будь-якій ситуації.
·
Коли ви не скупі на похвалу і
заохочення.
·
Коли між вами і дитиною – довіра і
взаєморозуміння.
·
Коли ви самі чесні з дитиною, і навчаєте
власним прикладом.
02.10.2023
«Сімейний
барометр»: психологічна вправа
Відомо, що в сім’ї проходить первинна соціалізація
дитини. Дуже важливо батькам сформувати свої ритуали та традиції, які би стали
опорою у стосунках. Ця психологічна вправа допоможе покращити комунікацію в
родині та може стати щоденним ритуалом твоєї сім‘ї.
1. Заздалегідь
намалюйте разом з дитиною (або партнером/кою) невеличкі картки з зображеннями
погоди: наприклад, сонце ☀️,
сонце за хмаркою⛅️, хмарний день☁️,
дощовий день🌧️,
вітряний 💨тощо.
Чим більше різноманіття, тим краще.
2. Оберіть
з родиною час ввечері, коли ви всі разом зможете обговорити свій день. Кожен з
вас має дати відповіді на кілька питань такого типу:(можна зробити окремі
картки і по черзі витягати 3-4 штуки на 1 людину).
❓Що цікавого з тобою сьогодні відбулось? Яка подія
найбільше запам’яталась?
❓ З якими добрими справами ти сьогодні
зустрівся/лась?
❓ Що нового було за день?
❓ Чи стикався/лася ти сьогодні з чимось сумним,
розчаровуючим, дратівливим? Як це було?
❓ Що сьогодні тебе посміхнуло?
❓ Чим у собі ти пишаєшся
сьогодні?
❓ Чи сталося щось, що
тебе збентежило?
❓ Хто сьогодні порадував тебе? Як це
було?
❓ Що здивувало тебе
сьогодні?
❓ Що сьогодні було найлегшим? А
найскладнішим?
❓ Що нове ти зробив/ла сьогодні?
❓ Що сьогодні викликало твою незгоду?
❓ Що сьогодні було складним чи
незрозумілим?
❓ Якби сьогоднішній день можна було
прожити ще раз, що можна було б зробити інакше?
🙂 Ваші спільні варіанти можуть
розширити цей список.
1. Коли
кожен відповість на кілька питань, то має вибрати картку з погодою, яка б
відображала його/її день.
2. На
завершення можете обрати картку, яка буде вашим сімейним відображенням погоди -
середнім значенням для всіх членів родини. Обговоріть, чому саме таку картку ви
обираєте.
3. І
обов‘язково подякуйте один одному за спільний час разом!
02.10.2023
Гіперактивна
дитина💢
3-7% дітей властиві такі симптоми, як труднощі
концентрації уваги, гіперактивність і погано керована імпульсивність. При цьому
розладі, виникають труднощі взаємодії дитини з навколишнім світом. Процес
виховання і освіти, викликає складнощі і для дитини в тому числі.
Діти відчувають труднощі в концентрації уваги і в
зв'язку з цим не завжди можуть впоратися з завданнями. Допускають велику
кількість помилок при виконанні завдань, важко сприймають інструкції,
непосидючі. У результаті - низька успішність, і кліше нестерпної дитини. .
А що відбувається в свідомості самої дитини, при її
особливостях розвитку?
В першу чергу, дитина відчуває труднощі при
спілкуванні з однолітками. Виникають труднощі при спробах подружитися, і це
прямим чином відбивається на самооцінці дитини. Загострене переживання страхів
і тривоги, так як, малюк почуває себе самотнім і не прийнятим в суспільстві.
Синдром Дефіциту Уваги і Гіперактивність - це
захворювання, яке потребує належної діагностики та правильного лікування. При
ефективному лікуванні можна нормалізувати поведінку в школі і вдома, підвищити
самооцінку дитини, полегшити їй соціальну взаємодію з іншими дітьми і
дорослими. Допомогти дитині розкрити свій потенціал і повернути її до
повноцінного життя.
👉Як поводити себе з дитиною?
·
Замість того, щоб критикувати дитину і
говорити їй, що вона НЕ повинна робити, зверніть свої зауваження в більш
позитивну сторону і скажіть дитині, що їй СЛІД робити.
· 👉Не скупіться на заслужену похвалу.
·
Допомагайте розслабитися дитині;
спокійні ігри, прослуховування приємної музики, прийняття ванни.
·
Складіть для дитини прості і ясні
правила. Їй потрібен певний розпорядок. З його допомогою вона знає, коли і що
потрібно зробити, і відчуває себе спокійніше.
·
Більше спілкуйтеся зі своєю дитиною.
Вона повинна аналізувати день в цілому, або конкретну ситуацію.
· 👉 Відпочивайте. Іноді і вам потрібен відпочинок.
Хоч і вважається, що СДУГ повністю не виліковується,
але він піддається коригуванню. Лікування гіперактивних дітей з дефіцитом уваги
може поєднувати освітні методи, медикаментозну і поведінкову терапію. Курс
підбирається індивідуально.
Важливим є прийняття своєї дитини і та гідне її
виховання. Ким би Ви були, будьте краще💜
02.10.2023
Якісне
проведення часу з сім'єю й робота👪
Навіть якщо ви впродовж дня зайняті на роботі,
якісно проводити час із сім'єю легше, ніж здається на перший погляд. Для цього
стануть у нагоді прості, але важливі справи (наприклад, читання на ніч або
сімейні вечері). Такі родинні заняття необхідні дитині для розвитку і
встановлення взаємин у майбутньому.
Як батьки ви прагнете, щоб у майбутньому ваші діти
добре вчилися в школі й університеті, а згодом збудували успішну кар'єру.
Проводячи з дітьми час разом, ви вчите їх встановлювати дружні й романтичні
взаємини.
Навіть якщо робота й домашні обов'язки забирають
весь ваш час, ви все одно маєте досить можливостей якісно проводити час із
родиною. Розгляньмо декілька порад, які допоможуть вам у цьому. Пам'ятайте про них,
коли проводите час зі своєю дитиною.
1.
Будьте собою. Деякі батьки відчувають провину,
спостерігаючи в соціальних мережах, як інші сім'ї відпочивають за кордоном чи
як інші батьки купують дітям дорогі іграшки. Не варто порівнювати себе з іншими
батьками, натомість зосередьтеся на діях, що відповідають вашому сімейному
бюджету та способу життя. Діти люблять і цінують прості сімейні заняття, і вам
не потрібно вигадувати щось особливе.
2.
Приділяйте увагу. Ваша дитина має знати, наскільки ви
піклуєтеся про неї. Уважно слухайте, що вона вам говорить. Коли ви разом,
намагайтеся ні на що не відволікатися – ані на розмови мобільним телефоном, ані
на список справ. Повсякденні клопоти завжди будуть частиною вашого життя, але,
вивищуючи їх на перше місце, ви ризикуєте не помітити, як росте ваша дитина.
3.
Показуйте свою вдячність. Хваліть дитину, використовуйте
позитивне підкріплення в ставленні до неї. Наприклад, коли їй вдалося поліпшити
свої оцінки з предмета, який давався їй важко, не забудьте похвалити її. Дякуйте
їй за терпіння у відносинах із молодшими братами і сестрами або за те, що вона
без нагадування помила посуд.
4.
Звертайте увагу на зацікавлення дитини. Дізнайтеся, що їй
подобається, щоб ви теж могли долучитися до її улюблених занять. Наприклад, ви
можете іноді грати з нею в комп'ютерні ігри або слухати її улюблену музику. Не
відмовляйтеся від того, аби разом спробувати щось нове й цікаве.
5.
Вносьте зміни за необхідності. Пам'ятайте, що в
дитини з часом змінюються потреби. Вступаючи в підлітковий вік, діти вимагають
більшої незалежності. Але це не означає, що вони відмовлятимуться переглянути
разом із вами фільм або футбольний матч.
6.
Будьте завжди доступними для дитини. Можливості якісно
проводити час зі своєю дитиною з'являються тоді, коли ви доступні для неї.
Є різні способи проводити якісно час зі своєю
дитиною. Ось деякі з них:
1.
Влаштовуйте сімейні вечері. Якомога частіше збирайтеся всією
сім'єю за вечерею. Якщо ви працюєте допізна, можна снідати вранці разом із
дітьми.
2.
Розділіть із дітьми домашні обов'язки. Коли ви йдете в
крамницю або плануєте прибирання у квартирі, попросіть дитину долучитися. У
процесі виконання таких справ ви матимете змогу поспілкуватися й навчити дитину
важливих життєвих навичок.
3.
Плануйте час, який ви проводите разом із дитиною. Проводьте
деякий час із кожною дитиною індивідуально. Це допоможе вам більше дізнатися
про внутрішній світ ваших дітей і насолодитися таким спілкуванням.
4.
Подорожуйте разом. Їдучи всією сім'єю у відпустку чи
просто відводячи дитину на тренування в спортивну секцію – дорогою ви завжди
маєте час на спілкування з дитиною. Спілкуйтеся за найменшої можливості – і
нехай ваші розмови відбуваються природно.
5.
Обмінюйтеся фотографіями й картинками з Інтернету.
Ніщо не замінить живого спілкування, але якщо ви не бачитеся з дитиною упродовж
дня, такий спосіб допоможе вам підтримувати зв'язок. Надсилайте один одному
смішні картинки впродовж дня. Це поліпшить настрій дитини.
6.
Щодня знаходьте час для спілкування. Навіть якщо ви
працюєте допізна й не бачите дитину цілісінький день, вам допоможе те, що ви
проводитиме час із нею якісно. Наприклад, ви можете щодня розмовляти з нею
15–20 хвилин перед сном.
Якісно використовуйте час, щоб вибудувати позитивні
взаємини з дитиною. Це допоможе їй у майбутньому стати щасливою й успішною.
Насолоджуйтеся моментами, які ви проживаєте разом із дитиною, і ви обидва
матимете прекрасні спогади про цей час💜
Чому
маленькі діти завжди говорять «ні»?💬
Коли дитина починає ходити, у неї раптом з'являється
власна думка з приводу всього, що вона бачить навколо. Від дитини такого віку
батьки дуже часто чують слово «ні». І в цьому немає нічого поганого. З’ясуймо, чому.
Слово
«ні» з вуст дитини – це нормально.
Трирічний Максимко неохоче носить футболки та
сорочки з короткими рукавами. Його мати, Ганна, хотіла б знати причину, але
Максим не може пояснити свою нелюбов до футболок. «Він просто стягує футболку
із себе зі словами «ні, ні, ні», – розповідає Ганна й додає, що уявлення не
має, як цьому зарадити.
Якщо ви вважаєте, що виховання маленьких дітей – це
низка нескінченних суперечок, то маєте рацію. За результатами останніх
досліджень, 2–3-річні малюки сперечаються з батьками від 20-ти до 25-ти разів
на годину. Навіть від самих цих цифр у батьків можуть опуститися руки. Але є і
добрі новини. Як стверджують психологи, діти в зазначеному віці починають
самостверджуватися, і суперечки з батьками – це один із способів самоствердження.
Для дитини навколишній світ усе ще лишається великим і загадковим, і вона
почувається в ньому безсилою. Відповідати «ні» на прохання батьків – це
нормальний, здоровий спосіб для дитини відчути, що вона здатна щось
контролювати.
Однак постійні конфлікти з дитиною виснажують
батьків. Знайти вихід із цієї ситуації буває непросто. Якщо батьки занадто
суворі з дитиною або змушують її виконувати їхні вказівки, вона може почуватися
безпорадною або наляканою. Дитина може відчути злість або стати ще більш
упертою. Щоб зарадити ситуаціям, коли дитина відповідає вам запереченням,
дотримуйтеся таких порад.
Зосереджуйтеся
на позитивних моментах
Дитині не подобається чути слово «ні» ще більше, ніж
вам. Але подумайте, скільки разів ви говорите його дитині («Не смикай собаку за
хвіст!», «Не гойдайся на стільці!»). Цього достатньо, щоб викликати в неї
роздратування. Краще повідомляти дитині про те, що ви хочете, щоб вона зробила,
ніж про те, чого ви не хочете. Наприклад, після фрази: «Не качайся по підлозі в
новій сукні» дитина швидше почне сперечатися, ніж після фрази: «Будь ласка,
сядь на диван, щоб твоя нова сукня залишилася чистою». Також важливий тон, яким
ви розмовляєте з дитиною. Зрозуміло, якщо дитина почне переходити дорогу без
вашого дозволу, ви можете накричати на неї. Але якщо хочете попросити її
зробити щось, краще говорити спокійним, але впевненим голосом.
👉Пояснюйте
свої вимоги
Менш імовірно, що дитина влаштує істерику, якщо ви
поясните, чому їй не можна вчинити по-своєму. Валентина, мати трирічного
Дмитрика, розповідає, що її син любить гратися у дворі, але іноді відмовляється
йти туди без мами. Валентині, яка чекає на другу дитину, важко кожного разу
відводити сина у двір, тому вона змушена пояснювати йому свою поведінку. «Коли
я говорю Дмитру, що в мене в животі живе маленька дитина, він погоджується піти
у двір сам і не просить мене іти з ним», – говорить жінка.
Більшість маленьких дітей здатна зрозуміти прості
пояснення. Не потрібно вдаватися в подробиці: це може тільки заплутати дитину
або вона просто не відреагує на ваші слова.
👉Не
завжди приймайте рішення за дитину
Коли ви час від часу даєте дитині можливість
приймати рішення, ви задовольняєте її потребу контролювати ситуацію. Якщо
надійшов час обідати, а дитина хоче гратися, запитайте її, що вона хотіла б на
обід – молоко чи яблучний сік. Якщо дитина постійно вередує, коли ви її
вдягаєте, запропонуйте їй обрати, що вдягти. Коли ви даєте дитині змогу
приймати невеликі рішення, вона відчує гордість, і, ймовірно, надалі частіше
погоджуватиметься з вами.
👉Демонструйте позитивний приклад
Усім відомо, що маленькі діти люблять наслідувати
дорослих. Використовуйте це, щоб змінити думку дитини, коли вона не
погоджується з вами. Наприклад, якщо вона не хоче вдягати шкарпетки, ви можете
сказати: «Щось мої ноги замерзли. Я хочу вдягнути шкарпетки, щоб зігрітися.
Напевно, ти теж замерз. Одягнімо шкарпетки разом».
👉Уведіть
у спілкування трохи веселощів
У певних ситуаціях дитина завжди говоритиме «ні».
Наприклад, якщо ви кажете їй, що вона має припинити гру і йти купатися, то вона
точно відмовиться. Але якщо ви перетворите своє прохання на гру, ваша суперечка
стане веселим діалогом. Наприклад, ви можете запропонувати дитині порахувати,
скільки кроків від її кімнати до ванної. Або разом ви можете придумати жартівливий
віршик про купання.
👉Заохочуйте
гарну поведінку дитини
Багато батьків не витримує і купує дитині печиво,
коли дитина влаштовує істерику в супермаркеті. Це може дати вам короткострокову
вигоду, але в довготривалій перспективі такі поступки – не дуже добре.
Винагороджуючи дитину за погану поведінку, будьте готові, що, імовірно,
наступного разу вона поводитиметься ще гірше.
Краще хвалити дитину, коли вона поводиться добре,
обіймати її й цілувати. Позитивне підкріплення може дати гарні результати в
довгостроковій перспективі.
Це не означає, що заохочення повинно бути
матеріальним, хоча іноді можна купувати дитині частування або давати гроші.
Однак натомість краще давати дитині якусь символічну винагороду. Головне – не
забувати заохочувати дитину за гарну поведінку і робити це швидко. Дитина ще
занадто абстрактно сприймає час, тому обіцянки на майбутнє не спрацюють.
Будьте
готові до типових ситуацій, коли дитина каже "ні"
Є певні випадки, коли ви можете точно передбачити,
що дитина скаже «ні». Коли вони настануть, використовуйте всі способи
переконати дитину.
Час перед сном. Цей випадок найпоширеніший. Діти
частіше сперечаються й наполягають на своєму, коли втомилися.
Прийом їжі. Щоб пообідати чи повечеряти, дитина
зазвичай повинна припинити гру або якесь цікаве для неї заняття. Це викликає в
неї заперечення.
Знайомство з однолітками. Будь-які зустрічі з
незнайомими людьми або участь у нових заняттях змушують дитину хвилюватися.
Тому вона стає непоступливою, може поводитися не так, як би вам хотілося.
Похід до лікаря. Відмова дитини йти до лікаря цілком
очевидна. З минулого разу вона навряд чи забула, які неприємні уколи або ліки,
приписані лікарем.
Чому
злитися - це нормально і навіть корисно🙌
«Накопичувати в собі злість - все одно, що пити
отруту і чекати смерті іншої людини». Цю цитату, яку приписують Будді, сьогодні
використовують дуже часто. Прийнято вважати, що агресія - це токсична емоція,
від якої потрібно позбавлятися.
Навіть вчені радять уникати почуття злості.
Дослідження показують, що злість може призводити до гіпертонії і низької
чутливості до знеболюючих засобів. Люди з психічними розладами, пов'язаними з
патологічним рівнем агресивності, більше схильні до злочинів і навіть суїциду.
Сучасна культура сильно пов'язана з почуттям злості.
В Інтернет-спільнотах часто радять відпускати почуття злості. Ймовірно, ви і
самі зустрічали цитати типу: «Якщо хтось може вас роздратувати, це означає, що
ви втратили внутрішню рівновагу», «Злість не вирішує ніяких проблем. Вона
нічого не створює, але може багато зруйнувати» або навіть «Злість - ваш
найбільший ворог. Тримайте її під контролем».
Таке ставлення до почуття злості означає, що ми не
тільки боїмося її, а й засуджуємо її прояви, вважаючи ознакою слабкості. Наші
уявлення про почуття злості стають упередженнями: ми схильні вважати злими
людей, які не пригнічують дане почуття. З іншого боку, ми вважаємо людей, які
стримують почуття злості, вихованими, розумними і в певному сенсі зразковими
людьми. Однак таке розуміння агресії є неправильним. Злість - це не модель
поведінки, а емоція.
👉Злість - це емоція, а не модель поведінки👈
Злість - це нейрофізіологічна реакція організму на
загрозу. Мозок (зокрема, мигдалеподібне тіло) посилає сигнал тілу, приводячи
його в стан повної готовності. У кров викидаються гормони адреналін і кортизол,
частішає пульс, м'язи приходять у тонус. Увага людини, що відчуває злість,
сконцентрована і звужена. Обличчя людини приймає характерний вираз, який
служить для оточуючих попереджувальним знаком.
У психологічній літературі злість не асоціюється
безпосередньо з агресивною поведінкою. Злість - не те ж саме, що агресивна
поведінка, ненависть або насильство. Агресія - це модель поведінки людини, а
злість - це почуття.
Хоча почуття злості в окремих випадках і може
призводити до агресивної поведінки, це відбувається не завжди. Людина може
відчувати злість, наприклад, через те, що хтось вліз перед нею у черзі, але при
цьому не робити ніяких дій.
І навпаки: людина може завдавати комусь шкоди, не
відчуваючи при цьому злості. Наприклад, люди, які вчиняють злочини на
сексуальному ґрунті, можуть холоднокровно й обачливо вистежувати і
переслідувати своїх жертв.
Різниця між злістю і агресією істотна. Злість - це
фізіологічна реакція організму, яка сформувалася в результаті еволюції і
виникає неусвідомлено.
Агресія - це модель поведінки, яка виникає з волі
людини. Коли ми зрозуміємо це, ми зможемо поважати почуття злості, навіть якщо
засуджуємо насильство й агресивну поведінку.
💚Злість
- це важливе й корисне почуття💚
Наш мозок використовує почуття для того, щоб
привертати нашу увагу, коли відбувається щось важливе або коли проблема
потребує негайного вирішення. Страх попереджає нас про небезпеку, смуток
мотивує нас шукати підтримку, радість змушує нас продовжувати робити те, що
змушує нас відчувати себе добре.
Те ж саме стосується і почуття злості. Воно
повідомляє нам про те, що відбувається щось несправедливе або що ми повинні
вжити заходів для того, щоб вижити.
Людина може нападати на інших, обманювати,
залякувати або принижувати, не відчуваючи при цьому злості. Але якщо жертва
такої поведінки теж не відчуває злості, вона продовжує терпіти несправедливість
стосовно себе.
Тому відчувати злість - це нормально. Так наш мозок
забезпечує нашу безпеку. Коли ми відчуваємо злість, ми повинні проаналізувати,
що її спровокувало, оцінити реальні факти й вирішити, як краще діяти в цій
ситуації. Однак, як би ми врешті-решт не вчинили, ми завжди маємо право
відчувати злість.
👉Агресія,
як і пригнічена злість - це нездорові реакції👈
Повернемося до досліджень, які показали, що прояви
агресивності можуть викликати проблеми зі здоров'ям. Якщо проаналізувати деталі
досліджень, зі шкодою почуття злості для організму все не так однозначно.
Наприклад, у дослідженнях про взаємозв'язок злості і
гіпертонії найчастіше йдеться про те, що гіпертонію і хвороби серця викликають
агресивна поведінка і придушення почуття злості. Ми вже говорили, що злість -
це емоція, а агресія і придушення емоцій - це поведінкові реакції. У
дослідженнях показано, що саме поведінка може викликати серцево-судинні
захворювання.
З іншого боку, проживання і прояв почуття злості не
призводить до захворювань. Почуття злості підвищує рівень кортизолу в
організмі, але це може викликати проблеми зі здоров'ям тільки тоді, коли
кортизол підвищений тривалий час.
👉Злість
- це всього лиш вершина айсберга👈
Коли ми звинувачуємо почуття злості у своїх
проблемах, то можемо упустити головне. Насправді злість часто пов'язана зі страхом.
Злість часто є вторинною емоцією, яка виникає, коли людина не відчуває себе в
безпеці. Тому, коли дослідники спостерігають почуття злості, яке стає для
людини звичкою, вони також звертають увагу, чи не відчуває вона при цьому
страх, смуток або занепокоєння. Коли вчені досліджують вплив злості та інших
емоцій на організм, вони приходять до висновку, що найчастіше шкоду організму
приносить не злість, а супутні емоції, такі як занепокоєння або смуток.
Злість
- джерело мотивації💪
Ми звикли вважати злість негативною емоцією, але у
неї, безумовно, є і позитивна сторона. Хоча злість часто викликає неприємні
тілесні відчуття, разом з тим вона активує мозок і тіло. Коли ми сердимося,
наше тіло отримує такі ж сигнали від мозку, як і від позитивних емоцій. Однією з
тілесних реакцій на емоції є реакція мімічних м'язів. Наприклад, група м'язів
Orbicularis oculi, розташована навколо очей, активується, коли ми посміхаємося.
Якщо ці м'язи не рухаються, ми розпізнаємо фальшиву усмішку. Однак ця група
м'язів також активується, коли ми сердимося.
Однак це не означає, що злість приносить нам
задоволення. Це означає, що злість, як і радість - емоції, пов'язані з
контактом з іншою людиною, а не з відстороненням від неї. Злість мотивує нас
взаємодіяти, а не відступати. Почуття злості змушує нас діяти до того, як
з'явиться фізична реакція (прискорене серцебиття, напруга в м'язах,
сконцентрована увага).
Використовуйте
злість на благо❤
Отже, чи можемо ми сказати, що злість рівнозначна
насильству? Ні. Насильство - це деструктивний прояв злості. Злість - це
почуття, а насильство - лише один з багатьох способів її вираження.
Чи можемо ми сказати, що почуття злості - це отрута,
яка руйнує наш організм? Теж ні. Злість - це природна емоція, яка виникає у
випадках загрози або несправедливості. Якщо правильно висловити почуття злості,
воно не принесе шкоди організму.
Як же можна використовувати почуття злості
продуктивно? Психологи стверджують, що ми повинні звернути увагу на причини, з
яких виникає злість, тому що це почуття ніби говорить нам, що щось потрібно
змінити. Відчувати злість - це нормально. Коли ми знаходимо хороший спосіб
висловити її - злість мотивує нас і фокусує нашу свідомість. І тоді ми можемо
використовувати злість, щоб досягти позитивних змін.
7
«невинних» фраз, які калічать характер дитини
«Годі
плакати»
Не варто заважати дитині виражати емоції, тим більше
негативні. Інакше він почне пригнічувати свої почуття, що негативно позначиться
на його душевному стані. Більш того, приховані емоції здатні впливати на роботу
внутрішніх органів.
«Ти
мене розчарував»
Всього одна фраза може повністю вбити віру дитини в
себе. Ці слова будуть переслідувати її довгі роки. Якщо ваша дитина зробила
щось не так, м’яко поясніть їй її помилку.
«Ти
недостатньо хороша»
Ніколи не кажіть дитині, що в її характері чи
зовнішності чогось не вистачає. Вона вважатиме, що батьки хочуть бачити на її
місці іншого, увірує, що відрізняється від інших дітей. Це загрожує серйозними
психологічними проблемами в майбутньому.
Ви можете сказати дитині, що завжди є можливість
поліпшити себе. Таким чином ви побудуєте добрі відносини.
«Великі
діти не бояться монстрів»
Це неправда. І ви це знаєте. У кожного з нас є свої
монстри під ліжком. Дитина не повинна пригнічувати страх всередині себе, інакше
він вгніздиться там надовго. Скажіть, що всі іноді бояться. Але сміливість – це
не відсутність страху, а вміння його подолати.
«Ти
товстий / негарний / дурний»
Якою би не була ваша дитина, в кінцевому підсумку
вона стане втіленням вас. Однак, ви додаєте їй комплексів, які і так можуть
розвинутися в дорослому віці.
Зверніть увагу: можливо, ваші батьки колись говорили вам те ж саме. Хіба вам було приємно це чути? Хіба ви не запам’ятали ці слова на все життя? Якщо вас щось не влаштовує в зовнішності своєї дитини (повнота або родимки), докладіть зусиль для усунення цього недоліку. В кінцевому підсумку все залежить тільки від вас.
«Ти
поганий / погана»
Ніколи не змушуйте свою дитину відчувати себе
поганою. Можливо, вона зробила помилку. Вкажіть їй на неї. Але ніколи не
програмуйте їй на те, що вона погана. Все, що ви говорите їй, відкладається в
її підсвідомості.
«Я
роблю для тебе все»
Звичайно, ви робите все для свого чада. Але він не
повинен відчувати себе зобов’язаним вам. В кінцевому підсумку ви самі вирішили
народити дитину і несете за неї відповідальність. Ви можете розвинути у неї
почуття відповідальності, яке допоможе йому в майбутньому, але не чекайте, що
він все життя присвятить вам в якості подяки.
23
практичних пункти про агресію дітей різного віку + список книг
1. Дитина
відрізняється від дорослого в тому числі і тим, що у дорослого механізм
гальмування і контролю вже присутній і налагоджений. Слова «Візьми себе в руки»
до малюків абсолютно неприйнятні, їм поки «нічим» взяти себе в руки 😊 вони тільки
вчаться. Важливо про це пам'ятати.
2. Будь-яку
роботу з батьками я починаю з теми ресурсу (якщо дорослий не подбав про себе,
якщо він втомився, виснажений - у нього абсолютно природно просто не вистачить
сил на адекватну дорослу реакцію). Припустимо сказати дитині - я так втомився,
що мені зараз потрібно побути самому, щоб потім з тобою говорити і реагувати.
Дитині ми не потрібні 24 години на добу. Дитині важливо, щоб ми дбали про себе.
Вона буде вчитися цьому. І це один з кращих вкладів в її майбутнє. Якщо у
батьків немає сил - всі інші пункти будуть марні.
3. Діти
дуже міцні, якщо ми більшу частину часу поряд з ними «вмєняшки», епізоди нашої
«невмєняшковості» вони переживуть без шкоди. Але тут все ж важливе питання -
які ми більшу частину часу.
4. Виявлений
гострий процес більш безпечний, ніж прихований. Не проявлений опір йде «в тінь»
і може перетворитися в тілесні симптоми, в форму аутоагресії, «агресія на себе»
може проявитися у зниженні успішності, у відчутті себе жертвою, в тому, що
дитина може почати втрачати речі, «притягувати» до себе « покарання ». Чи може
дитина сказати вам «ні?», Чи припустима в родині конфронтація думок? Чи дають
дитині в чому-небудь право вибору? Чи є у неї відчуття, що вона може на щось
вплинути?
5. Дитина
може «віддзеркалювати» агресивну поведінку авторитетних дорослих, може злитися
«за когось» (в роботі часто зустрічала сім'ї дуже інтелігентні, в яких дитина
проживала за дорослих невиявлені і неусвідомлювані ними емоції). Часто дитина
«проявляє» своєю поведінкою замаскований конфлікт в родині. Важливо чесно
проаналізувати свою дорослу поведінку і свої реакції. Це не означає - стати
агресивним, це означає - знайти прийнятний спосіб доносити інформацію про свої
потреби.
6. Агресія
часто виростає з відчуття небезпеки. Буває компенсацією болю, образи. Причому,
дитину можуть образити в школі - а агресію вона може каналізувати на бабусю або
молодшого брата. Важливо уважно і багаторівнево досліджувати ситуацію.
7. Агресія
буває пасивною і активною (пасивна - наприклад, показати язик за спиною людини,
приєднатися свідком до «проявлених» агресорів). Активна агресія може бути
вербальною або тактильною (вербальна - обзивалки, дражнилки, крик), тактильна -
биття, штовхання.
8. На
кожен вид агресії - свій спосіб реагування: при вербальной - ми можемо говорити
з дитиною. При тактильній - зупиняємо руку, ставимо блок, вчимо ухилятися від
удару.
9. Важливо
пам'ятати - малюки довербального періоду (які не вміють говорити людською
зв'язною мовою) - замість словесного контакту використовують тіло.
Знайомляться, сиплячи один на одного пісок, кидаючи іграшку, «торкаючись», як
би розтягуючи свою руку до людини, яка їх цікавить. Б'ють лопаткою по голові,
виявляючи симпатію і розташування. Це не ознака того, що росте маніяк і
агресор. Наше завдання потихеньку в рольових іграх вчити знайомству, освоювати
комунікативні навички.
10.
Якщо малюк б'є маму, тата, бабусю - і
при цьому посміхається. Швидше за все, це не агресивна дія. Це для дитини гра.
Важливо не вкеладати зайвої емоції в свою реакцію. Інакше у дитини закріпиться
відчуття - «О! На мою гру відповідають ». Важливо дивитися прямо в очі.
Зупиняти руку (так, 150 разів поспіль) І дуже виразно і спокійно говорити:
«Людей бити не можна». Переводити увагу на інші ігри.
11.
Іноді діти, чекаючи від нас включеності і саме
тілесної уваги, «оживляють» нас, «повертають в тіло» своїми дотиками або
ударами. Буквально, вони своїми долоньками кричать: "Ей, повернися".
І таким дітям в цей момент важливі не стільки інтелектуальні, скільки тілесні
ігри. (Втомлені батьки можуть покласти на себе дитину і грати «по купинах- по
купинах, по маленьким кущиках, в ямку - бух!». Навіть діти 6-річного віку можуть радіти цій грі. 😊
12.
У
роботі з агресією важливо зрозуміти, чи немає органічної причини, хронічних
захворювань, температури, гельмінтозу (інтоксикація може провокувати спалахи
агресії). Часто агресія виростає з втоми і напруги.
13.
Якщо
дитина пережила досвід насильства, якщо було агресивне медичне втручання в тіло
дитини, якщо з точки зору дитини, вона «постраждала», але не отримала
компенсації - компенсація може бути агресивною.
14.
У
дітей старшого дошкільного та шкільного віку агресія може прикривати страх.
15.
У
малюків, дітей під час кризи 3 років, підлітків - контролю над емоціями, будь
ласка, не чекайте. Їх поведінка - «не спеціальна гра в «дістань батьків». Будь
ласка, повірте, вони не спеціально.
16.
У
роботі з агресією (і будь-якими спалахами емоційними) з трьохрічками і
підлітками важливо пам'ятати, що одне з їх неусвідомлених «завдань» - знецінити
маму. І тут дуже важлива наша власна впевненість в собі, наша стабільна позиція
- я чудова мама для своєї дорослішаючої дитини. Вона каже гидоту, говорить
навіть, що ненавидить нас, але нашої любові від цього не менше, і ми віримо в
те, що її любов теж не зменшується. Ці слова і крики - піковий стан, якого вони
самі ж через хвилину злякаються.
17.
Важливо
пам'ятати, що у відповідь на складну поведінку дорослого або дитини у нас може
бути викид гормону кортизолу - це гормон стресу. Він вимикає нашу
раціональність, він нас змушує швидко діяти. Це природно, якщо у нас є жива
людська реакція на складну поведінку (на крик, істерику, хворобу, агресію). Я
дуже вірю в те, що, не дивлячись на наші величезні знання, ми залишаємося
людьми. АЛЕ під дією кортизолу ми діємо так само імпульсивно, як і дитина.
Важливо зробити вдих-видих, важливо дати собі можливість трохи «охолонути».
18.
Важливо
емоцію зуміти усвідомити і назвати по імені. Якщо ви запитаєте у дитини
(важливо задавати питання, а не стверджувати) - ти засмучений? ти злишся? У
перший момент реакція може посилитися. (А може і «розрядитися». Буквально, ми
дитині даємо відчуття - що б не трапилося, в будь-яких емоціях - я з тобою).
19.
Важливо,
щоб у дитини була можливість (профілактично) просто виплеску напругу - батут,
боксерська груша, подушкові бої, караоке, кричалки, іноді - комп'ютерні ігри,
малювання ...
20.
Агресія
- часто реакція на те, що важлива потреба не реалізована, або реакція на те, що
кордони порушені. Нам важливо самим навчитися усвідомлювати свої потреби (про
це багато пишеться в книзі «Мова Життя») і коректно про них заявляти. І
поступово вчити цьому дитини. Злість - це сила, яка дана нам для захисту. «Я
добрий, але у мене є здорова злість, щоб себе захистити», - одна з важливих
фраз-практик для дітей і дорослих.
21.
Ми
своєю поведінкою показуємо дитині, як реагувати на конфлікт. Якщо у відповідь
на їх агресію, ми їх б'ємо - ми тільки закріплюємо цю поведінку.
22.
Часто
за складною, «непродуктивною» поведінкою дитини ховається щось для нас невідоме
і неочевидне.
23. Найголовніша «практика» в роботі з батьками - подумки уявити себе величезним, як океан і як найвища гора. З внутрішнім наміром - я величезний. Я дорослий. Я впораюся.
Книги
(назви):
·
Виховання з розумом
·
Розвиток мозку вашої дитини
·
На одній хвилі
·
Мова життя
·
Як говорити, щоб підлітки слухали
Важливі поради батькам
Світлана Ройз
1. Дбайте про себе, про свій власний ресурс.
Втомлені батьки пропускають дитячі сигнали. Нереалізовані – часто намагаються
реалізуватися за рахунок дитини. Будьте впевненими та реалізованими. У
будь-якій ситуації повторюйте собі: «Я найкращий батько чи мама для своєї
дитини! Я можу припуститися помилки у вихованні, але вона стане директивою
тільки у разі постійного повторення. Та навіть тоді все можна зцілити любов’ю».
2. Не кидайтеся на барикаду виховання одразу. Часто
буває, що, повертаючись додому, батьки тут-таки беруться дитину виховувати.
Важливо розуміти, що діти спершу сприймають емоції, а саму інформацію із
затримкою на 7-10 секунд. Тож намагайтеся говорити повільніше. Дитина – це не
ви! Не переносьте на неї свої емоцій, думки і життєвий досвід. Не треба
покладати на дитину весь тягар дорослого розуміння, співвідносьте його дозу з
віком. Пам’ятайте, що перед вами дитина – говоріть повільно й робіть паузи
замість того, щоб повторювати одне й те саме, не отримуючи очікуваного відгуку.
Якщо вас переповнюють емоції, зробіть кілька глибоких і повільних
вдихів-видихів. Це дозволить пригадати наступні поради і втілити їх.
3. Проявляйте свою любов, робіть це щиро. Батькам
здається, що дитина від початку впевнена у батьківській любові. Це не так.
Погана поведінка – це сигнал про те, що дитина втратила душевну рівновагу, їй
чогось бракує. Так діти, яким не вистачає тілесних проявів любові, обіймів,
поцілунків, можуть битися або, навпаки, виснути у вас на шиї. Тому показуйте
свою любов! Увага потрібна і успіху, і невдачі. Відзначайте кожен найменший
дитячий успіх і радійте йому, а не тільки критикуйте за невдачі. Дитина
потребує вашої уваги навіть, якщо вона виражається в осуді та повчаннях. Навіть
якщо ви не можете негайно висловити своє ставлення до якогось вчинку, дайте
дитині зрозуміти, що ви це побачили. Так само помічайте й хороше, даруйте своє
схвалення також. Акцентуйте увагу на тому, що вийшло цього разу і на тому, до
чого ще треба докласти зусиль.
4. Уникайте порівнянь із собою на кшталт «Ет, я у
твої роки…». До певного віку ви – недосяжний ідеал для своєї дитини. Їй до вас
нізащо не дотягнутися. Порівнюючи дитину з собою, ви штовхаєте її або до
перфекціонізму, або у безвихідь. Хіба ви цього прагнете? Мабуть, просто бажаєте
своїй дитині щастя. А для цього їй треба бачити щасливих батьків. Дитина
несвідомо тягне на себе всі проблеми родини, відтворює всі невиявлені емоції.
Важливо розібратися у собі, знати напевно, що ви сердитеся саме на дитину, а не
на свого партнера, співробітника чи шефа. Якщо так сталося, визнайте це,
скажіть: «Пробач. Я роздратований, але це не через тебе».
5. Завжди пам’ятайте: ви передаєте дитині те, що
маєте самі на цей момент. Свій досвід, стереотипи, те, що передали вам батьки,
дідусі, бабусі та ще більш далекі пращури. Ймовірно, це можуть бути й помилкові
судження, але кожне – безцінний досвід. Розповідайте дитині про свої помилки і
про те, чого вони вас навчили. Помилки – це розвиток, а бездоганність статична
і нежива.
6. У вільну хвилинку складіть список рис, які ви
бажаєте бачити у своїй дитині, а потім чесно поставте позначки поряд із тими, в
яких ви можете бути для неї взірцем. Ви здивуєтесь, дізнавшись, що найбільше
вимагаєте від дитини того, чого не маєте самі. Дозвольте собі бути звичайною
неідеальною людиною, і вам буде значно легше дозволити цю неідеальність дитині.
Ще Лев Толстой казав: «Припиніть виховувати когось і займіться вихованням
самого себе». Ніколи не пізно почати зцілювати себе. Що більш вільними та
щасливими ви будете, то менше директив захочете давати своїй дитині.
7. Сваріть дитину тільки за порушення тих вимог, які
колись були чітко сформульовані. У переважній більшості випадків дитина не
капостить, а просто намагається розсунути кордони. Вона росте, і це для неї так
само природно, як дихати. Дозвольте їй! Ваше завдання – встановити чіткі і
тверді межі. Вони мають бути послідовними і гнучко змінюватися з віком дитини
та масштабними трансформаціями в суспільстві. Якщо ви хочете, аби дитина
перепрошувала за свої помилки, дайте їй приклад для наслідування і завжди
просіть пробачення за свої. Сміливо зізнавайтеся, що чогось не знаєте, і
пропонуйте шукати відповіді разом.
8. Дитині дуже важливо належати. Робіть те, що
можете на цей момент, тільки не ігноруйте, не женіть геть. Дитина сприймає це
як маленьку смерть. Навіть якщо вас обох захопили емоції і ви почули від своєї
дитини «Я тебе ненавиджу!» або «Краще б я взагалі не народжувався!», будьте
дорослим. Скажіть: «Навіть якщо я зараз здаюся тобі чудовиськом, знай, що я люблю
тебе, нікуди тебе не відпущу і нікому не віддам».
9. Пам’ятайте, що в більшості дітей домінує права
півкуля мозку. Це означає, що діти передусім сприймають емоції, інтонації,
почуття, з якими ви говорите, а ви, навпаки, сконцентровані на змісті. Вам, як
більш досвідченому перемовнику, треба вийти зі своєї половини, пройти на
половину дитини, відчути її емоції, заспокоїти, і лише потім намагатися щось
пояснити. Головне правило тут – що більше збуджується одна сторона перемовин,
то більш розслабленою і спокійною має стати інша. Під час конфлікту це
непросто, тому не перекладайте це завдання на дитину.
10. Краще підтримайте, ніж оцініть. Наші оцінки та
оцінювання взагалі впливає на емоційний стан і подальший розвиток дитини.
Уникайте оцінок, щоб дитина спиралася на свої внутрішні відчуття, а не на
схвалення оточуючих. Кажіть дитині не те, за що ви її любите, а те, що ви
любите в ній.
11. Підтримуйте самостійність. Коли дитина
намагається робити щось нове, заохочуйте, будьте поруч, але не робіть це за
неї. Ваше головне батьківське завдання – відкрити перед дитиною двері,
допомогти розкрити свій потенціал, а не прожити життя за неї.
12. Не приносьте себе в жертву інтересам дитини.
Вона це відчуває і носить у собі відчуття провини. Стежте за своїм рівнем
щастя, щоб потім у сварці не випалити ненароком: «Я заради тебе, а ти…!».
Будьте щасливі! Це найкраще, що ви можете зробити
для своєї дитини💜
27.02.2023
22.02.2023
06.02.2023
Світлана Ройз
дала поради батькам і вчителям, як допомогти дітям продовжити навчання в умовах
війни
Відома українська психологиня Світлана Ройз дала
поради батькам і вчителям, як допомогти дітям продовжити навчання в умовах
війни і до чого варто бути готовими при будь-якому форматі навчання. Вона
наголосила, що ми всі на освітньому фронті – супергерої, і діти, і педагоги, і
батьки
Що потрібно пам’ятати про можливі зміни в НАВЧАЛЬНИХ
НАВИЧКАХ (і нормалізувати – пояснити дітям і дорослим, що це нормально, ніхто
не тупий, не невдаха, що це тимчасово)
1. Літній відкат в знаннях –
цього року ми не можемо спрогнозувати, скільки часу потрібно відвести на
повторення матеріалу. До звичного «літнього відкату» приєднався ще стрес – це
впливає на роботу довгострокової пам’яті. Дітям важливо пояснити, щоб зняти їх
тривогу – все поступово пригадаємо.
2. Багато дітей відвикли писати
ручкою на папері. У багатьох точно зміниться почерк. Ми можемо
спостерігати деякий регрес в письмових навичках. Все згодом повернеться,
важливо частіше і дорослим, і малюкам – давати вправи на розслаблення м’язів,
пам’ятати, що зараз темп навчання і темп письма буде уповільнюватися.
3. Діти й дорослі, що пережили
досвід травматизації, часто на деякий час, поки не стабілізуються,
«забувають» правила орфографії. На наслідки ковіду у багатьох наклався
стрес. Можливо, ігри зі словами, кросворди, картки стануть в пригоді.
4. Можуть бути складності із
предметами та знаннями, що пов’язані з просторовою орієнтацією (це
одночасно і геометрія, тригонометрія і те, що пов’язане з прийменниками «над»,
«за», «під», «через» та ін. Потрібні вводити будь-які активності, де б дитина
могла створювати 3D-моделі – Лего, пластилін, оригамі, ліпка, спорт, гра на
музичних інструментах тощо.
5. Травматичний досвід ускладнює
сприйняття абстрактних понять: саме зараз потрібна наочність,
прикладні, практичні, конкретні, зрозумілі знання та дії.
6. Навички читання: у
кожного з нас – дорослих та дітей – була своя адаптація до стресу, хтось почав
вчитися і більше читати, а хтось досить не може сконцентруватись. Навички
читання у дітей можуть погіршитись, нам важливо пам’ятати, що це тимчасово. Все
відновиться. Про умови, в яких це може бути швидше, трохи нижче.
7. Довгострокова пам’ять: процеси
запам’ятовування інформації можуть бути ускладнені. Коли ми
переживаємо стрес, робота гіпокампа, що відповідає в тому числі й за
довгострокову пам’ять, пригнічується. Починаємо з маленьких обсягів інформації,
закріплюємо все в діях, в рухах. На перервах рухатись обов’язково!
8. Діти під час навчання можуть
крутити щось в руках, гойдатися на стільці – це не відволікання, це їх
спосіб «відгальмувати» зайві сигнали – багато дітей так, навпаки,
концентрується. Варто включити такі руханки в навчальний процес.
9. Багато дітей за цей час
звикли тримати телефон в руках – це для них символ керованості,
контрольованості. Потрібно подумати, що з цим робити – може, включати додатки в
телефонах в процес навчання.
10. Дітей може більше, ніж в
інший час, дратувати те, що не відчувається практичним. Важливо
готуватись до питань – як це використовувати, можливо давати більше проєктної
роботи.
Що потрібно пам’ятати про емоції та відносини
Ми не знаємо, що може стати тригером для
емоційних реакцій. Тому під час підготовки уроків маємо бути дуже
обережними із підбором відео, фото та музики. Бажано знати, через який
досвід пройшла родина, щоб надати підтримку, якщо вона потрібна . Будь
ласка, уникайте несподіваних звуків.
БЕЗПЕКА: Будь-який процес навчання
починається з відчуття безпеки. Безпека – це наша передбачуваність, знання
правил, знання території, тілесна недоторканість, повага до кордонів, зрозумілі
правила, «безпечний простір» – коли дитина навіть на своєму місті може
«усамітнитися», наприклад, вигадати жест, який це сигналізує.
БЛИЗЬКІСТЬ: Єдність можна запровадити
через спільний спів, девіз, ритуали привітання та прощання, спільні проєкти чи
допомогу ЗСУ, висаджування рослин тощо.
СТРУКТУРА: правила, розклад.
ПІДТРИМКА: заохочення, фіксація
результату.
Які зміни в поведінці дітей через війну варто
враховувати при організації навчання
1. Зараз легалізована ненормативна
лексика, тому потрібно одразу вводити правила і домовлятись, що є в вашій
спільноті прийнятним.
2. Коли ми проживаємо стрес чи
травматичний досвід, ми перестаємо відчувати свої потреби, тому прийдеться
нагадувати пити, їсти, йти до туалету, рухатись.
3. Лімбічна система
важче витримує напругу. Тому уникайте червоних рамок та гострих
кутів в презентаціях, не перенавантажуйте слайди інформацією. Один слайд –
одна думка.
4. Стрес та травматизація змінює та
фрагментує наше сприйняття часу і реальності. Нам обов’язково потрібно
наголошувати на поточній даті.
5. Чим більше тривоги, тим більше
інформації – пояснень, структури. Докладно розповідайте що за чим
йтиме і по кроках. Правила, рутини, обов’язки – зараз дуже терапевтичні.
6. Повторюйте своє ім’я та тих, хто
в вашій спільноті, на загал. Помітила, що діти часто забувають нові імена і не
можуть пригадати імена тих, кого вже давно знають.
7. Під час стресу ми більш
правопівкульні. Діти уважніші до сенсорних та невербальних сигналів, ніж
до наших слів. Можуть перевтомлюватись від навантаження контактами, бо за час
онлайну від них відвикли. Потрібно робити паузи, пити воду, коли відчуваємо напругу
– робити руханки.
8. Досвід дитини, що зазнала
травматизації – фрагментований. Вона може не пам’ятати того, що нам здається,
повинна пам’ятати. Нам потрібен зв’язок – минуле/теперішнє/майбутнє. Якщо
дитина повернулась до своєї школи, пройдіться разом по знайомих місцях,
пригадайте щось, що їх з ними пов’язує, доторкніться до речей, що нагадують
минуле.
9. Коли ми проживаємо складний
досвід, стрес, травматизацію, змінюється самооцінка, зараз часто діти живуть в
режимі очікування невдачі. Їм потрібен досвід перемог і підтримка.
Маленькі знайомі завдання, в яких був би швидкий результат.
Святкуйте перемоги дня.
10. Не давати завдань, коли треба
заплющити очі. Зараз діти і дорослі не заплющують очей, бо так вони втрачають
контроль. І якщо заплющити очі, а раптом оголосять повітряну тривогу, це
може стати ретравматизацією.
11. Не просити дихати глибоко. Глибоке
дихання може провокувати сильніші емоційні прояви. Дихаємо так, як дихається.
Намагаємось акцент робити на видиху.
12. Обов’язково проговоріть все, що
пов’язано із сиренами та переміщенням в укриття.
Важливе правило – ми Співчуваємо – не жаліємо.
Діти переживають складний досвід, але точно впораються. Всі ці пункти не для
того, щоб бачити в дітях «бідолах» і робити роботу за них. Ми
наголошуємо на їх силі й підтримуємо в тому, в чому можемо. Вони точно
впораються і ми теж точно впораємося.